« Захист ПК від дітей | Головна
Книги та люди
Додав Ingwar | 2010-07-05
Майже 4 місяці я нічого не писав, навіть не знаю чому. 
І ось нарешті народився новий пост. Вийшов він правда дуже великий, але сподіваюся знайдуться терплячі читачі та осилять його повністю.
Чому я не читаю книжки? Вже років десть як я практично не читаю книжок. Чомусь немає бажання, не цікаво. А чому? Все дуже просто. Зовсім недавно, проаналізувавши свій інтерес до (пардон за тавтологію) цікавих людей – я зрозумів, у чому справа. Почнемо по порядку. Замислившись над цією «проблемою» я провів аналогію книг з людьми і ось що з цього вийшло.
Народившись і проживаючи в соціумі, ми кожен день спілкуємося з різними людьми: родичі, друзі, знайомі, товариші по службі та ін. І процес спілкування з ними – це, в принципі, і є читанням книг, книг їх душ. Розглянемо все детально.
В оточенні кожної людини є близькі люди: родичі, сім’я, улюблені та інші саме! близькі люди. Це як реліквії в домашній бібліотеці, які стоять на найпочеснішому місці (класична література), з них регулярно протирається пил, час від часу вони перечитуються, але в цілому – їх зміст відомо майже напам’ять. Викинути їх не можна ні в якому разі. Є друзі – так звані улюблені книги, які Ви почали колись читати і сюжет цих книг вас так зачепив, що ви їх читаєте і читаєте (багатотомні зібрання творів улюблених письменників), перечитуєте, і кожного разу в них знаходите щось нове для себе. Також в житті кожного є знайомі, товариші по службі, співробітники, однокурсники та інші з приставкою спів-, з якими ви змушені постійно спілкуватися за родом своєї діяльності та життя, це – як, так звана, обов’язкова література в школі: ви зобов’язані її прочитати, навіть якщо в короткому викладі. Це – на задніх рядах полиць особистої бібліотеки пилять хрестоматії. Є так само випадкові, іноді одноразові знайомі – як популярні детективні романи – невеликі брошурки, які читаються швидко і залпом, а в пам’яті нічого не залишається. Їх частіше за все, в першу чергу викидають з бібліотеки як сміття.
Чим же читання людей краще за читання книг? Взаємністю. Книги людей є співрозмовниками, і процес їх читання відбувається за допомогою спілкування. Звичайні ж книги мовчать і зміст їх з часом не змінюється. Як же придбаються книги? По-перше, у спадщину, як родичі, хрестоматії я вже згадував. А інші? Людина почув, що вийшов новий цікаве твір і пішов на його пошуки, або просто прийшов до крамниці у пошуках цікавенького в якомусь певному жанрі і ходить, вибирає: «щоб почитати?». Також і в житті: у кожного є своя типологія людей, з якими він хотів би спілкуватися, свої критерії вибору, смак … і людина, перебуваючи в соціумі, вибирає для спілкування тих людей, які хоча би на перший погляд йому цікаві і він хоче продовжити їх читання (впізнавання); або в якийсь середовищі стає модним спілкування з кимось. Причому цей процес пізнавання може тривати все життя, а інтерес до читання може так і не пропасти, а може навпаки – закінчиться на першому розділі або передмові.
У кожного є так звані колишні друзі, з якими було дуже комфортно спілкуватися, а з часом – загубилося бажання їх бачити з різних причин – це або прочитані, або недочитані книги, які також як і класична література займають своє почесне місце і в пам’яті, і на полиці домашній бібліотеці. Іноді з них протирається пил, оскільки вони дорогі як пам’ять. А є люди, яких тільки зустрів і, інтуїтивно прочитавши їх анотацію, або зміст, розумієш, що їх хочеться читати й читати, дізнаватися, навіть не дивлячись на те, що їхня книга може складатися з не одного десятка томів. Читаються такі книги з особливою легкістю та невимушеністю. Це означає, що деякі фрагменти книги душі людини дуже захопили душу читача. Так народжується любов, дружба, та й інші приятельські відносини. Це нормальний процес. Тому інтерес до спілкування з людьми – це як інтерес до книг, книг душ людей. У когось, правда, до книг тіла або розуму – але це нормально, це природний прояв різноманіття варіантів у всесвіті. Але суть та сама.
Хто ж автор книг душ людей? Автор цих книг один: Всесвіт, Природа, Бог, Вищий Розум – кому як зручніше. Душа людини, потрапляючи у світ, не має аналогів і суто індивідуальна. Людина, керуючись позивами розуму (накопиченим в процесі читання різних книг, багажем знань), а також бажаннями тіла, намагається контролювати і управляти бажаннями душі. У якихось аспектах це вдається, а в якихось – ні («душа не лежить»). І це боротьба за керуючи сили людини: душа, розум, тіло – триває все життя. Залежно від того чия сила переважує – такі книги і починає читати людина: наукова література, про смачну і здорову їжу, або ж філософські, пригодницькі романи, поезію. Так і з оточенням: чи то людина шукає собі суперника в шахи, чи то – партнера по сексу, чи то просто – близьку людину, близьку до душі, чию книгу читати йому цікаво …
Так чому ж я не читаю книжки? Все дуже просто: на даному етапі життя мені цікавіше читати книги душ людей! Час від часу з’являються все нові люди, сюжет книг яких чіпляє увагу і викликає непідроблений інтерес до читання. Та й старі книги дивують час від часу. І процес цей безперервний. А твори різних авторів, зі світовим ім’ям або рядових – хай поки що зберігаються в книжкових крамницях та громадських бібліотеках. До них також може дійти своя черга, коли в житті не буде чого почитати. 
14th Июль 2010 - 18:59
Хм. Я думаю зря ты не читаешь книги все равно. Общение с людьми хоть и похоже, но немного не то. Плюс – кол-во людей с кем ты общаешься значительно меньше книг, которые ты можешь прочитать.
[Відповісти]