« Мрії здійснюються!!! | Головна | Воїн вічності »
Корпоративна культура серед працівників підприємства: чи існує вона?
Додав Ingwar | 2009-10-30
У наш час більшість керівників підприємств намагаються зробити все можливе аби їх працівники поділяли цінності та норми компанії, його місію та стратегію розвитку, були націлені на загальний результат та робили все можливе для його досягнення. Це так звана «корпоративна культура», яку бажають поширити скрізь та усюди, тому що начиталися «розумних» книжок про американський та японський менеджмент, та бажають досягнути згуртованості колективу компанії.
Зрозуміле намагання. Є одне АЛЕ – часи, коли працівники напружувались що є сили аби отримати вимпел – канули в лету, тепер кожен сам за себе та ніякої корпоративної культури немає. Трапляються лише імітації такої культури: дрес-код (також розумне поняття, яке означає уніформу), гімни (!) фірми і, звичайно, корпоративи (пияцтва). Насправді відносини співробітників виглядають приблизно так. Уявіть собі, що ви сіли (у наш час – скоріше стали) у автобус. Навкруги повно народу, у кожного свої думки, піклування, справи: хтось слухає музику, хтось безперервно балакає по телефону, хтось з кимсь свариться та ін. Нікому немає до вас справи, та й у вас повна глибока апатія та байдужість до всього, що відбувається у автобусі під час руху до необхідної вам зупинки. Єдине цікаве під час руху автобусу – це тільки дивитися у вікно: бачити як швидко та безповоротно пролітає життя . Увагу пасажирів ви привертаєте лише тоді, коли якась жінка прижилого віку стоїть поруч та настирливо дивиться: коли же ви уступите їй місце (наче за вислугу років). Їй теж кортить їхати з комфортом, правда не зрозуміло куди у 7-й годині ранку треба пенсіонерам та інвалідам, але це вже – їх особиста проблема. Є в автобусі й місця для льотних категорій громадян, тобто працівників, що гріють свої місця «за блатом». Ви звертаєтесь до пасажирів лише по справі, наприклад, передати гроші за проїзд (свого роду ті ж податки, що у вас вилучають з вашої ж заробітної плати), а далі вам користі від того, що таке скупчення людей знаходиться поруч з вами в один момент часу – абсолютно ніякої. Ось. Така сама картина й на роботі. Всі чимось зайняті: хто справою, а хто дрібницями чи власними проблемами. Ви просто пристосовуєтесь до того, що ще є колеги, присутність яких треба терпіти. Підпорядковуєтесь лише начальству (це як водій у автобусі) та, якщо виникає необхідність виконати поставлені перед вами завдання – намагаєтесь напружити колег, яким знову ж таки ваші прохання чи вказівки – пустий звук.
Таким чином, автобус під назвою КОРПОРАЦІЯ кудись їде, десь зупиняється, хтось заходить, хтось виходить, хтось сидить, а хтось біжить за автобусом. І ніякою «корпоративною культурою» тут не пахне. Що стосується ефективності відносин персоналу між собою, т.з. «внутрішні комунікації», то її просто не існує через байдужість та ін.. (див. вище). Сподіваюсь загальний зміст зрозумілий: треба зайняти комфортне місце в автобусі, спокійно їхати, нікого не чапати, потроху займаючись справами або створенням їх видимості. І не решті-решт ви кудись приїдете разом з іншими пасажирами підприємства, якщо, звісно, якісь терористи-рейдери не захватять ваш автобус. У наш час автобуси-підприємства їздять напівзаповнені, тому що водії вирішили групами висаджувати пасажирів з салону на вулицю, а ті, в свою чергу змушені ходити пішки… Отака у вітчизняних підприємствах згуртованість співробітників та взаєморозуміння з керівництвом. Це в котрий раз свідчить про те, що нав’язані іноземні моделі організації взаємовідносин працівників компанії нашій країні (як і багатьом пострадянським) – чужі та не працюють: треба щось своє розроблювати, більш адекватне. Прикладом однієї з найбільш ефективних, з точки зору мотивації, моделей взаємовідносин з працівниками для компанії є використання послуг фрілансерів. Таких собі віддалених пішоходів, що сидять вдома, отримають завдання та виконують їх у зручний для них час. Немає ніяких пасажирів поруч, водіїв: тільки завдання. За такими відносинами роботодавця та працівника – майбутнє підприємств багатьох сфер діяльності. Не треба створювати псевдокорпоративну культуру, контролювати зграю пасажирів та ін. Необхідно лише чітко ставити завдання , щоб своєчасно їх виконували працівники з відповідною мотивацією. І усі будуть щасливі.
5th Ноябрь 2009 - 19:43
Я вообще не люблю все эти приколы стадного инстинкта
и корпоративные фиговинки 
[Відповісти]
6th Ноябрь 2009 - 21:29
Мені довелося працювати у Корпорації і з тих пір я теж ненавиджу ці корпоративні приколи, саме тому і написав цей пост. Майбутнє за фрілансінгом!!!
[Відповісти]